Лікування при нетриманні сечі у жінок у Кам'янському

Нетримання сечі – широко поширений стан, який частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, який призводить не тільки до фізичних страждань, але є причиною соціальних та гігієнічних проблем як для хворих, так і для оточуючих.

Епідеміологічні дані, представлені міжнародним суспільством з утримання сечі ICS (International Continence Society) показують, що нетримання сечі широко поширене в США та країнах Європи, десь від 34% до 38% жінок страждають на це захворювання.

Стресове нетримання сечі— мимовільний витік сечі при напрузі, кашлі чи чханні.

Ургентне нетримання сечі— мимовільний витік сечі, що виникає відразу після різкого позову до сечовипускання.

Змішане нетримання— мимовільний витік сечі, що супроводжується різким позивом, а також різким зусиллям, напругою, чханням або кашлем.

Фактори ризику

• Генетичний (триразове збільшення випадків нетримання сечі серед родичів у першому поколінні).
• Расовий (найчастіше зустрічається у білих жінок).
• Анатомічний (пролапс геніталій становить від 28 до 38,9% усіх гінекологічних захворювань, нетримання сечі при цій патології може досягати 75,1%).
• Стан сполучної тканини (порушення структури сполучної тканини має прямий зв'язок із розвитком стресового нетримання сечі).
• Пологи (стресове нетримання сечі зустрічається переважно у жінок, які перенесли пологи)
• Хірургічні втручання (розвиток стресового нетримання сечі після абдомінальної або вагінальної гістеректомії обумовлено розвитком деіннерваційного симптомокомплексу, коли разом із перетином тазових нервів, що забезпечує скорочувальну функцію детрузора, виникає пошкодження термінальних гілок n.pudendus, які забезпечують сталість усередині уретрального тиску)
• Променева терапія

Сприяючі фактори

• Розлад функції кишечника
• Рівень фізичної активності
• Надлишкова вага
• Легеневий статус (хронічний кашель).

Діагностика

• Об'єктивне обстеження сечостатевих органів (огляд, вагінальне дослідження, кашлева проба, Q–tipтест)
• Оцінка результатів лабораторних методів дослідження
• Оцінка результатів рентген-ізотопних методів (ЕУ, цистографія, мікційна цистоуртерографія)
• Оцінка результатів інструментально – апаратних методів дослідження (УЗД, МРТ, уретроцистоскопія)

Ознаки нетримання сечі

Ознаки нетримання сечі виникають поступово. Спочатку мимовільне відходження сечі відзначають при значному підвищенні внутрішньочеревного тиску, наприклад, при підйомі важких предметів, пізніше — і при найменшій напрузі, незалежно від ступеня заповнення сечового міхура.

Кількість сечі, що мимоволі виділяється при напрузі, часто незначна і виникає без позиву на акт сечовипускання. Тривале зволоження шкіри сечею веде до запалення вульви, піхви та внутрішніх поверхонь стегон. Крім того, сеча, що потрапляє в піхву, змінює pH піхвового секрету, наслідком чого є кольпіт, лікування якого рідко буває успішним. Використання різних видів памперсів та спеціальних прокладок не покращує стан шкіри та статевих органів.

Хронічне запалення сечового міхура та нирок часті супутники стресового нетримання сечі. Бактерії в сечі та пієлонефрит при стресовому нетриманні сечі спостерігають тим частіше, чим довше існує підтікання сечі.

Нетримання сечі при напрузі не становить загрози життю пацієнтки, але значно порушує якість життя. Воно призводить до значних моральних, а часом і фізичних страждань, обмежуючи можливості жінки як щодо роботи, так і активного відпочинку. Нерідко жінки, які страждають на стресове нетримання сечі, відмовляються від статевого життя через страх витоку сечі. Багато пацієнтів і часто лікарі різних спеціальностей помиляються, вважаючи нетримання сечі природним процесом старіння. За деякими даними 84% жінок віком від 50 років навіть не звертаються до лікаря з приводу такого роду нетримання сечі, вважаючи цей стан наслідком віку. З іншого боку, деякі жінки сподіваються на самостійне зникнення з часом нетримання сечі при напрузі. Дійсно, епізоди нетримання сечі при напрузі можуть посилюватися або стихати в різні періоди життя, що нерідко пов'язано з менструальним циклом, прийомом гормональних препаратів і тривалим періодом фізичного спокою. Це нерідко вселяє жінок надію на спонтанне зникнення хвороби. Проведені дослідження показують відсутність ймовірності повного зникнення цієї недуги без будь-якого лікування.

Рекомендації з лікування:

• Зміна способу життя та харчування (у жінок з підвищеною масою тіла у вертикальному положенні постійно збільшено внутрішньочеревний тиск).
• Вправи з О.М. Kegel для зміцнення м'язів тазового дна (найкращі результати у молодих жінок у початковій мірі захворювання та великою мотивацією до одужання).
• Вправи з конусами.
• Лікування за методом біологічного зворотного зв'язку(ефективне функціонування будь-якої біологічної системи залежить від повернення інформації про її роботу, з використанням портативного періонеометра).
• Лікувальна фізкультура
• Тренінг сечового міхура при змішаній формі нетримання сечі (збільшення інтервалу між сечовипусканнями на 15 хвилин щотижня)
• Медикаментозне лікування (естрогенотерапія, альфа-симпатоміметки та ін)
• Електрична стимуляція (використання імпульсних струмів для відновного лікування тканин, органів та систем).
• Пристосування для корекції нетримання сечі (абсорбуючі та механічні обтуруючі).

Методи лікування:

Перша лінія лікування: лазерна корекція нетримання.

Друга лінія лікування:

• кольпосуспензія
• слінгові операції (TVT-O, TVT SECUR system)
• ін'єкційні методи лікування (Гель "Collost", Urodex).